Тексти Меси

Цей пост має на меті зібрати все, що є в цьому блозі, та всі готові перекладти текстів Меси, щоб можна було ними автономно користуватися.

З часом ці тексти переміщаються на більш загальний сайт divinum officium, там знизу можна обрати українську мову (а також увімкнути/вимкнути рубрики чи режим урочистої Меси). Але поки доведеться розбиратися з тим, як влаштована Меса і ця сторінка.

Меса складається з незмінних текстів (ординарій) та текстів, що відповідають літургійному дню (пропрій).

Ординарій можна знайти за цими посиланнями:

• Домініканський чин (так склалося, що в Україні частіше користуються цим, бо служить священик з ордену домініканців)
• Римський чин

Свого часу я також частково переклав коментар о. Проспера Геранже на незмінні тексти та церемонії Меси.

Власні тексти беруться з двох джерел: пропрій часу (всі неділі та свята, які відраховуються від Пасхи чи Різдва) та пропрій святих (все, прив’язане до дати, крім Різдва та кількох днів навколо). Тому внизу буде подано два списки Мес.

Щоб вибрати пропрій на конкретний день, треба знати, що святкується в цей день. Для цього можна просто глянути тут, ввівши дату, коли ви йдете на Месу: “Dominica N Post Pentecosten” означає Nту неділю по П’ятдесятниці, а всі інші назви можна більш-менш зрозуміти. Якщо ж ви й так знаєте, яка то буде неділя, чи яке свято, шукайте український переклад в таблицях нижче.

Пропрій часу

Посилання ведуть на pdf файли формату А5. Подані тексти як правило відповідають домініканськму обярду. Римські мають закінчення “_rom” у файлі, а їх наявність вказана у колонці “день”.

Остання колонка містить посилання на пости, які я писав, коли робив переклади. Здебільшого це пояснення, чому я переклав так, а не інакше, але деколи є коментарі на церемонії чи на те, як тексти дня взаємодіють з іншими текстами. А часом це якісь інші тексти того ж дня, що належать до офіцію, а не Меси.

К	День	Посилання	Коментарі та пов’язіні речі
1	1 Нд Адвенту	adv1
1	2 Нд Адвенту	adv2
1	3 Нд Адвенту	adv3
1	4 Нд Адвенту	adv4
1	Вігілія Різдва	dec24	Якщо випадає на неділю, повністю її заміняє
1	Різдво: північ	(ще нема тут, але є на ДО)	Мартирологій
1	Різдво: ранок	dec25
1	Різдво: день	dec25_3	Секвенція, антифони
2	Октава Різдва	jan01
2	Неділя після Р.Х.	dom_nativ
2	Імені Ісуса (+ Рим)	jan_nominins, jan_nominis_rom	Нд між 1.1 та 6.1 чи 2.1
1	Богоявлення	jan06	Noveritis, секвенція
2	Нд по Богоявленні	dom1ep
2	2 Нд по Богоявленні	dom2ep	Якщо нд семидесятидення трапиться раніше, ніж скінчаться неділі по Богоявленні, перейти до нд семидесятидення.
2	3 Нд по Богоявленні	dom3ep
2	4 Нд по Богоявленні	dom4ep
2	5 Нд по Богоявленні	dom5ep
2	6 Нд по Богоявленні	(ще не зробив)	Див. додаткові неділі
2	Нд Семидесятидення	dom70	Семидесятидення
2	Нд Шестидесятидення	dom60	Шестидесятидення
2	Нд П’ятдесятидення	dom50
1	Попільна середа	cineris
1	1 Нд Посту	quad1	Перша неділя Посту
1	2 Нд Посту (+ рим)	quad2, quad2rom
1	3 Нд Посту	quad3	Третя неділя Посту
1	4 Нд Посту	quad4
1	Неділя Муки Господньої	quad5	Нд Страсті Господньої
1	Вербна недлія	palmis
1	Великий Четвер	coena	Тридення OP, Темна утреня
1	Страсна П’ятниця	parasceve	Темна Утреня, Церемонії Страсної П’ятниці
1	Вігілія Пасхи	sabbato	Церемонії пасхальної вігілії
1	Неділя Воскресіння	pascha
1	Октава Пасхи	dom1pascha	Октава Пасхи
2	Нд 2 по Воскресінні	dom2pascha
2	Нд 3 по Воскресінні	dom3pascha	Третя неділя після Пасхи
2	Нд 4 по Воскресінні (+ рим)	dom4pascha, dom4pascha_rom
2	Нд 5 по Воскресінні	dom5pascha	5 Нд після Пасхи та наступні дні
1	Вознесіння (+ рим)	ascension, ascension_rom
2	Нд по Вознесінні	dom_ascension
1	Вігілія П’ятдесятниці	pentecost_vigilia	Вігілія П’ятдесятниці
1	П’ятдесятниця	pentecost
1	Трійця	dom1Trinitatis
1	Тіла Христова	corpus_christi
2	Нд 2 по П’ятдесятниці	dom2
2	Нд 3 по П’ятдесятниці	dom3	3 та 4 неділі (технічні нотатки)
2	Нд 4 по П’ятдесятниці	dom4	П’ята неділя (технічні нотатки)
2	Нд 5 по П’ятдесятниці	dom5
2	Нд 6 по П’ятдесятниці	dom6
2	Нд 7 по П’ятдесятниці	dom7
2	Нд 8 по П’ятдесятниці	dom8
2	Нд 9 по П’ятдесятниці	dom9	Дев’ята неділя
2	Нд 10 по П’ятдесятниці	dom10
2	Нд 11 по П’ятдесятниці	dom11	11 неділя та св. Йоаким
2	Нд 12 по П’ятдесятниці	dom12	12 неділя
2	Нд 13 по П’ятдесятниці	dom13
2	Нд 14 по П’ятдесятниці (+ рим)	dom14, dom14_rom	14 неділя
2	Нд 15 по П’ятдесятниці	dom15
2	Нд 16 по П’ятдесятниці	dom16	16 неділя по П’ятдесятниці
2	Нд 17 по П’ятдесятниці	dom17
2	Нд 18 по П’ятдесятниці	dom18	18 неділя та Розарій (технічні нотатки)
2	Нд 19 по П’ятдесятниці	dom19
2	Нд 20 по П’ятдесятниці, (+ рим)	dom20, dom20_rom	20 неділя та спомини
2	Нд 21 по П’ятдесятниці	dom21	21 неділя
2	Нд 22 по П’ятдесятниці	dom22
2	Нд 23 по П’ятдесятниці (+ рим)	dom23, dom23_rom	23 неділя Якщо до Адвенту лишилось більше, ніж 1 тиждень, див. додаткові неділі.
2	Нд 24 по П’ятдесятниці	dom24	Остання неділя
2	5 високосна Нд	dom_superfluit5	Додаткові неділі
2	6 високосна Нд	dom_superfluit6	Додаткові неділі

Пропрій святих

Так історично склалося, що тексти з цього пропрію я перекладав здебільшого, коли свята випадали не неділю, тому файли з наступної таблиці часто містять спомин, який міняється в залежності від року. І, тому, власне, цей набір може видатися трохи дивним.

Нагадування, що Різдво та січневі свята (так історично склалося) треба шукати в таблиці вище.

К	День	Посилання	Коментарі та пов’язані речі
2	Стрітення (02.02)	feb02	З процесією
1	Благовіщення (25.03)	mar25	Якщо випадає на Страсний тиждень чи октаву Пасхи, переноситься на понеділок після октави Пасхи
1	Св. Йосифа (1.5)	may01
2	Ап. Филипа та Якова (11.5; Римський чин)	may11_rom	Перша ТЛМ в Києві (брошура на А4)
1	Св. Домінік (4.8)	aug04	Святого Домініка (1 кл. в дом. обряді)
2	Преображення (6.8)	aug06
1	Успіння (15.8)	aug15	Успіння у домініканців
3	Св. Гіацинта (17.8)	aug17	Святий Яцек (технічні нотатки) Оскільки каплиця в Києві освячена на його честь, в ній це свято 1 класу
2	Воздвидення Хреста (14.9)	sep14	Хрестовоздвиження
1	Св. арх. Михаїла (29.9)	sep29
1	Марії Цариці Розарію (7.10)	oct10	1 клас в дом. обряді
1	Христа Царя	christus_rex	Остання неділя жовтня
1	Усіх святих (1.11)	nov01
1	Спомин померлих вірних (2.11)		Щоденний офіцій за померлих
2	Св. ап. Андрія (30.11)	nov30	Св. Андрія апостола
1	Непорочного Зачаття (8.12)	dec08

Уважний читач помітив, що в обох таблицях є перша колонка. Вона вказує на клас свята в домініканському обряді: вони допомагають розібратися, як їх поєднати, якщо на один день випаде неділя та свято. Для цього, як правило, користуються цією таблицею, але в рамках перекладених свят достатньо сказати, що клас 1 витісняє інші класи повністю, а при співпадінні двох днів класу 2 виграє неділя, а свято 2 класу стає при ній спомином (на Месі додаєься набір молитов цього свята).

Темна Утреня Великої П’ятниці

На ніч, в яку Господа було видано, та на ранок, коли Він страждав, Церква поставила цю молитву. Вона подібна в усьому до аналогічного богослужіння в Великий Четвер, хіба що псалми, читання та респонсорії інші.

Так ми знову, але іншими словами, сумуємо з Давидом через його негаразди та з Єремією плачемо за зруйнованим Єрусалимом та спустошеною країною – і бачимо в тих прообразах муку Господа. Знову ми дедалі більш занурюємося в темряву після кожного псалма, й стукаємо по стільцям, коли світло зникає – і знову для нас це лише завіса, за якою чекає глибше переживання смерті Ісуса. І знову деякі тексти хочеться читати через призму думки “добре, що це реформували”, а не “о, а це про мене”.

І кінцевий антифон цього разу трохи довше: “Христос став заради нас слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної”. Ми вже знаємо, чим він закінчиться завтра (в Пальмову неділю був спойлер), але поки що є день, щоб звикнути до цієї думки.

parasceveЗавантажити

Темна утреня Великого Четверга (укр)

Якщо у вас нема планів на вечір середи страсного тижня, чи на ніч з середи на четвер, чи на ранній ранок четверга, то тримайте 40 хвилин традиційної молитви. Рік тому я вже писав пост про те ж (і там всі технічні деталі та пояснення), але сам текст був з російським перекладом. Цей рік зробив українську версію:

cena-1Завантажити файл

Респонсорій до Маккавеїв

Коли РФ почала ескалацію воєнних дій в лютому, ми в нашій греноблянській парафії вирішили додати якусь молитву й за ЗСУ. Я сподівався знайти щось на кшалт візанстійського тропаря Хресту, де в оригіналі просили про перемогу імператора над варварами, а тепер “перемоги благовірному народові на супротивників даруй”. Ми порадилися з редактором НЛМ та зупинилися на досить традиційній формі (текст якої мені видається надто пацифістським як для ситуації):

Da pacem, Domine, in diebus nostris, quia non est alius qui pugnet pro nobis, nisi tu, Deus noster.	Даруй мир, Господи, у дні наші, бо ніхто інший бореться за нас як Ти, Боже наш.
V. Fiat pax in virtúte tua. R. Et abundántia in túrribus tuis.	V. Хай буде мир у силі твоїй. R. Й достаток у вежах твоїх.
Orémus Deus, a quo sancta desidéria, recta consília, et justa sunt ópera: da servis tuis illam, quam mundus dare non potest, pacem; ut et corda nostra mandátis tuis dédita, et hóstium subláta formídine, témpora sint tua protectióne tranquílla. Per Dóminum.	Молімося Боже, від Тебе святі бажання, добра рада та справедливі діла; дай слугам Твоїм мир, якого світ дати не може, щоб і серця наші були віддані Твоїм заповідям, і, по визволенні від страху ворога, часи настали спокійні. Через Господа…

Щоправда, співали ми це приблизно наступним чином, що трохи міняє атмосферу:

Цього ж року, слідуючи богослужбовому циклу, я наштовхнувся на текст, який якби я побачив тоді, взяв би його:

R. Congregáti sunt inimíci nostri, et gloriántur in virtúte sua: cóntere fortitúdinem illórum, Dómine, et dispérge illos: * Ut cognóscant quia non est álius qui pugnet pro nobis, nisi tu, Deus noster. V. Dispérge illos in virtúte tua, et déstrue eos, protéctor noster, Dómine. R. Ut cognóscant quia non est álius qui pugnet pro nobis, nisi tu, Deus noster. V. Glória Patri, et Fílio, et Spirítui Sancto. R. Ut cognóscant quia non est álius qui pugnet pro nobis, nisi tu, Deus noster.

R. Зібралися вороги наші, й вихвалялися силою своєю: зруйнуй їх силу, Господи, й розвій їх * щоб пізнали, що ніхто ішний бореться за нас, як Ти, Боже наш. V. Розвій їх силою Твоєю й сокруши їх, захиснику наш, Господи. R. Щоб пізнали, що ніхто ішний бореться за нас, як Ти, Боже наш. V. Слава Отцю і Сину і Святому Духові. R. Щоб пізнали, що ніхто ішний бореться за нас, як Ти, Боже наш.

І співаєтсья це на приблизно такі ноти:

Як це пов’язано з Макавеями? В жовтні на утренях читаються уривки з цієї книги, й респонсорії всі подібного батального характеру.

Темна утреня Великого Четверга

Що це. Нічне богослужіння, з якого починається пасхальне Тридення. Загалом воно поєднує нічну молитву (matutinum) та ранкові хвали (laudes), при цьому в спеціальній формі та з особливими церемоніями.

Що всередині. Псалми та пісні підібрано з огляду на їх зміст: це пророцтва про Страсть. Перші три читання взято з Плача Єремії, де зруйноване місто та сплюндрована війною країна стає образом Страсті Христа. Друга серія читань цього року буде дещо важкою, але теж тематичною: про злих людей та їх прощення (в комплекті з псалмами про Юду). Третя – читання з Апостола про Тайну вечерю та гідне причастя.

Чому така назва. На це кілька причин: гасіння свічок під час богослужіння, так що воно закінчується в тиші та темряві, а також відсилка на один з текстів Великої П’ятниці (це богослужіння має однакову форму всі три дні Тридення, але тексти здебільшого різні), який сам посилається на темряву, ща настала при розп’ятті Христа.

Як читати: там все описано. В темній утрені немає особливої ролі для священика, тож читати можна будь-якою групою мирян чи наодинці. Якщо хочеться церемоній, можна запастися 15тьма свічками й гасити по одній після кожного псалма чи пісні, а в кінці пісні Захарії згастити ще й решту світла. Ось, наприклад, відео з Парижу, на яке можна орієнтуватися (не дивіться на його тривалість, вони там трохи специфічні люди й дуже люблять поліфонії; в реальності, якщо читати, все займе годину, а якщо співати григоріанським співом – дві години).

Коли читати: в ніч з середи на четвер. Технічно, починати можна з 16 годин, але так, щоб (за Фортеск’ю) скінчити в темряві. Але в реальному світі читають і при денному світлі.

Чому лише четвер. Теж з причин більш практичних: зранку ніхто не виділить дві години, а всі вечори самого Тридення й без того завантажені. Темну утреню четверга можна служити ввечері середи, коли є якийсь відносно вільний час. Тому з трьох у нас цього року відслужать лише цю (і то, це вперше). Але, як життя нормалізується, я підготую (або хтось інший) рано чи пізно і інші дні, при чому українською.

Ну й, як завжди, конструктивна критика вітається.

cena-1Завантажити

---

Першопочатково файл був російською, я його тут теж лишу.

Чому я зробив брошуру російською. Бо я зробив її для конкретної російськомовної людини, яка евакуювалася до мене з України. І подумав, що краще, все ж, поділитися з усіма, ніж боятися, що мене відмінять.

cenaЗавантажити

Різдвяне читання мартирологію

Богослужіння першої години в латинських обрядах є особливим. Саме воно є тою межею, коли в монастирях закінчується велика тиша і ченці можуть спілкуватися не лише в богослужбовому контексті. Це закінчення тиші починається з читання уривку з Уставу св. Бенедикта. У церквах поза монастирями на тому ж місці читається Мартирологій – короткі відомості про святих, чию пам’ять Церква відзначає в наступний день. Наступний – щоб встигнути підготуватися до святкування, якщо воно починатиметься вже з вечірні цього ж дня (погодьтеся, було б дивно дізнаватися, чию саме пам’ять ми святкуємо, лише після того, як проспівали два богослужіння, які згадують ім’я цієї людини). Після мартирологію, (а в монастирях – ще й Уставу та обговорення справ на прийдешній день) це богослужіння включає в себе молитву за померлих. Власне, ідеальний початок дня: прослава Бога, натхнення в прикладах святих, молитва за померлих.

Читання мартирологію 24 грудня (тобто, зі святими на 25 число) відрізняється від усіх інших. Це єдиний день, коли для цього священик вдягає каппу (фіолетову, бо це вігілія Різдва) та кадить книгу, а під час читання обабіч нього стоять аколіти з запаленими свічками, подібно до того, як виголошується Євангеліє. Перед споминами святих читається наступний текст (якщо ви читаєте з телефону, переклад може йти після латини).

Перші дві стрічки вказують дату. Спершу за римським відліком днів: Octavo Kalendas Januarii – у восьмий день до січневих календ. Римляни рахували дати до початку місяця та деяких інших дат, а не від початку місяця, як ми, тому що для нас 25 день від початку грудня, то для них 8 день до початку січня включно. Далі вказується день від новолуння (щороку він міняється). Пілся того ж:

Anno a creatióne mundi, quando in princípio Deus creávit cælum et terram, quinquiés millésimo centésimo nonagésimo nono; a dilúvio autem, anno bis millésimo nongentésimo quinquagésimo séptimo; a nativitáte Abrahæ, anno bis millésimo quintodécimo; a Móyse et egréssu pópuli Israel de Ægýpto, anno millésimo quingentésimo décimo; ab unctióne David in Regem, anno millésimo trigésimo secúndo; Hebdómada sexagésima quinta, iuxta Daniélis prophétiam; Olympíade centésima nonagésima quarta; ab urbe Roma cóndita, anno septingentésimo quinquagésimo secúndo; anno Impérii Octaviáni Augústi quadragésimo secúndo, toto Orbe in pace compósito, sexta mundi ætáte,

Року від сотворення світу, коли на початку Бог сотворив небо і землю, 5199го, від Потопу ж року 2957го, від народження Авраама року 2015го, від Мойсея ж та виходу Ізраїлю з Єгипту року 1510го, від помазання Давида на царство року 1032го; 65го тижня за пророцтвом Даниїла, в 194ту Олімпіаду, від заснування ж Риму 752го року, на 42му році правління Октавіана Августа, коли весь світ перебував у мирі в шосту еру світу,

Iesus Christus, ætérnus Deus æterníque Patris Fílius, mundum volens advéntu suo piíssimo consecráre, de Spíritu Sancto concéptus, novémque post conceptiónem decúrsis ménsibus

Ісус Христос, вічний Бог та вічного Бога Син, благоволивши освятити світ Своїм пришестям, бувши зачатий від Духа Святого, по прошесті дев’яти місяців від зачаття

Тут всі преклоняють коліна, а священик читає голосніше

in Béthlehem Iudæ náscitur ex María Vírgine factus Homo.

народився в Вифлеємі Юдейському від Діви Марії, ставши Чоловіком.

Всі продовжують стояти на колінах, целебрант же співає наступну частину тим же тоном, яким співаються Євангелія Страстей:

Natívitas Dómini nostri Iesu Christi secúndum carnem.

Різдво Господа Нашого Ісуса Христа по плоті.

Після цього всі встають з колін, а священика заміняє чтець, який продовжує звичайним тоном мартирологію відомості про святих, чия пам’ять припадає на 25 грудня. Так, крім святої Анастасії, на чию честь читаються спомини на другій Месі, це ще Петро Ноласко, мучениця Євгенія та тисяча Нікомедійських мучеників (бревіарій пояснює, що вони прийшли святкувати Різдво, а гонителі підпалили церкву).

Читання мартирологію завжди закінчується словами “та багатьох інших святих мучеників, сповідників та дів, [що відійшли до Господа] в багатьох інших місцях” та відповіддю “Богу подяка”.

Присвячений Різдву уривок з нотами можна знайти тут (це, правда, урочистий тон), хіба що треба вирахувати іншу дату місячного календаря.

Тут, хоча й дати дещо полемічні (так, в східній традиції Христос народився в 5500 чи 5508 році від Сотворення світу), їх мета – показати конкретність Різдва в часі та те, як світ готувався до нього. Так, я не раз бачив у отців думку про те, що Август об’єднав під своїм правлінням все середземномор’я та встановив там міцний і довготривалий мир, аби підготувати засади для християнської пероповіді; так само грецькі філософи й поети підготували теоретичний апарат для того, щоб полегшити сприйняття та поширення віри в Бога-Трійцю: тому відлік часу від заснування Риму та першої Олімпіади тут є не менш важливим, ніж біблійні події.

Мелодія теж додає вимір сенсу. Для безстрасного позачасового Бога прийняти людське життя з усіма його перипетіями є безумовно початком страждання, яке зазнає кульмінації в Страсну П’ятницю. З іншого боку, сенс Різдва саме в тому, щоб уможливити людське відкуплення через Жертву Пасхи, і мелодія нагадує нам і про це.

В новітньому чині богослужіння першої години скасували. Щоб його різдвяне читання не згубилося, за Йоана Павла ІІ його відновили, перенісши на опівнічну Месу. При цьому згадані тут дати дещо змінилися, називаючи кількість не років, а століть.

Проголошення Різдва на Папській Месі

(Ілюстрація на початку: Мартирологій Узуарда. Джерело: NLM)

Щоденний офіцій за померлих

Гряде листопад, місяць, коли ми особливо активно молимося за душі в Чистилищі. Під таку оказію минулого року я набрав Officium defunctorum (“Офіцій/Літургія Годин за померлих”) з українським перекладом у тій версії, яку найчастіше використовують сьогодні прихильники традиційної літургії, і повторюю цей пост знову.

Часослов Герцога Берійського: початок вечірні за померлих. Згори: Йов на гноїщі та його друзі. Знизу: сцени поховання (звідси).

Завантажити можна тут (латина з українським перекладом для довідки):

defunctorum-1Завантажити pdf

А хто хоче долучити до цього співи, їх можна знайти тут (лише латина):

officium_defunctorum_gregorianЗАВАНТАЖИТИ PDF

Теоретично, офіцій за померлих в традиційному вигляді може зацікавити пересічного католика з двох причин.

Причина перша полягає в тій важливості, яку Церква надає офіцію. Саме в молитвах бревіарію ми, миряни, виступаємо як “царське священство” й долучаємося до молитви цілої Церкви та від Її імені, а отже, як говорить св. Августин, “Христос молиться за нас (як наш Священик) і з нами (як наш Голова)”, а “ми молимося Йому, через Нього та в Ньому” [пояснення 86 псалма]. Кому цікаво більше, можна глянути катехизм (розділ про літургію; офіцій, також відомий як “Літургія годин” є частиною літургії загалом, тож хоч йому присвячено там кілька окремих параграфів, решта розділу теж говорить про нього).

Діва Марія з Часослова Людовіка 12 та початок Утрені з малого офіцію Пресвятої Діви (звідси)

В середні віки, коли люди переставали розуміти різноманітну латину щоденних молитов, поширилися “малі офіції”, з яких найбільшої популярності набули малий офіцій на честь Пресвятої Діви та офіцій за померлих (про який цей пост). Вони відрізняються тим, що їх тексти дуже мало міняються протягом року (та й протягом тижня), тому їх сенс легко запам’ятати, навіть якщо розуміння латини на мінімумі. При чому, вони набули такої популярності, що було цілком нормальною ситуацією, коли в церквах та монастирях молилися крім служби дня ще й ці малі служби, і народ приходив саме на них. Та й знамениті рукописні часослови з дорогими ілюстраціями – це здебільшого мирянські збірники, що включають ці два малі офіції та деякі інші молитви, а часом і ще більш скорочені “годинки”. До речі, “Годинки на честь Непорочного Зачаття”, з якими ви, скоріш за все, знайомі, теж належать цього другого типу: “годинки”, які не лише нащодень однакові, але й не містять псалмів. Але ці головні малі офіції говорять про важливість заступницької молитви: за нас просять святі (в даному випадку, Діва Марія), а ми просимо за померлих.

Крім того, цей рік показав, що варто бути готовим до того, що можна раптом втратити доступ до Меси та священиків, тож непогано би призвичаїтися до молитви Церкви в тому вигляді, який не вимагає присутності посвячених служителів (до речі, Ватикан рекомендував офіцій як найважливішу частину молитви на випадок відсутності Меси через епідемію). Так само, в тематичному декреті про індульгенції (або ось білоруський переклад), Рим ставить на перше місце в переліку молитов за померлих саме Літургію Годин.

Так, щоденний офіцій за померлих – це непоганий вступ до вироблення звички читати бревіарій. По-перше, він короткий та монотонний, а відтак легкий у використанні: не треба розбиратися в рубриках, дивитися в календар чи читати пояснення, чому саме ці псалми підібрані, все й так очевидно. По-друге, молитва за померлих є ділом милосердя. Крім того, це найстарша постійно існуюча форма молитви за померлих, доступна мирянам (а якщо щось довго існує в сталому вигляді, то з високою ймовірністю це оптимальний вигляд).

Друга причина є водночас відповіддю на питання “а чому не реформована Літургія годин?” Я нічого не маю проти Літургії годин, а шукаю, скорше, її доповнити. Справа в тому, що в традиційному варіанті офіцій за померлих має дуже виразну специфіку. По-перше, він імітує молитви Тридіуму (в традиційному варіанті): їх позбавленість таких “радісних” та “народних” елементів як гімни, короткі читання та благословення; архаїчність, яка проявляється у відсутності вступних молитов, але наявності “прохань”; дивний для сучасності момент, коли всі моляться “Отче наш” мовчки. Тож, ця незвична структура з одного боку нагадує про ті сенси, які несе Тридіум, що досить доречно в молитві за померлих, а з іншого – викликає деяке напруження, типове для ситуацій, коли щось звичне відбувається незвичним чином. По-друге, традиційне богослужіння загалом презентує інші сторони християнського погляду на смерть. Тут ми читаємо не лише про перемогу Христа над смертю, а й уривки з книги Йова, яка стала найвідомішим виразом скорботи. Респонсорії ж описують не лише радість від входу до Царства Небесного, але й страх перед вічною мукою. Тобто, ми не фокусуємося на самій лише молитві за померлих, ми ще співстраждаємо втраті живих та готуємо себе до доброї смерті.

Темний Часослов Моргана, початок вечірні за померлих. Мініатюра: воскресіння Лазаря (звідси)

---

Тепер технічні моменти та дисклеймери.

Тут я брав рубрики 62 року (тобто актуальні), але речі, відмічені як “де є такий звичай” брав зі старшої версії. Версія 62 року дещо спрощує порядок, який існував до того (чи, скоріш, підлаштовує його під календарну реформу). Файл з мелодіями дотримується старших рубрик: там трохи відрізняється порядок богослужіння в дні урочистостей (свята класу duplex) та в усі інші дні; щоб за цим файлом молитися за рубриками 62 року, треба діяти так, ніби кожен день це урочистість (завжди читати антифони повністю, а псалом у складі preces пропускати).

Я також спробував адаптувати латинсько-українську версію до спомину всіх померлих вірних, імітуючи файл з мелодіями. При цьому варто знати, що за рубриками 62 року офіцій починається з утрені, а вечірня читається ввечері того ж дня.

Переклади псалмів – майстерня “Трипіснець”. Я, як завжди, вносив корективи, коли латинский текст значно відрізняється. Так само, на жаль, довелося зробити з перекладом Хоменка, який я використовував для читань з Іова: мої втручання, безперечно, псують його ритмічність, але буквальність того варта. Пісню Єзекії я теж спочатку взяв у Хоменка, але моїх втручань там певне більше, ніж його перекладу.

Ну й, читаючи це, згадуйте й моїх померлих.

Свято подяки за перемогу над турками під Хотином

Так в домініканському Месалі для нашої провінції зветься 25 жовтня. Хоча саму битву було завершено 9 жовтня, цей та всі наступні дні були зайняті іншими святами, тож святкування довелося відтермінувати. В Римському ж Месалі подібний спомин помістили на 10 жовтня. Хоча в актуальному Месалі 62 року він зберігся вже не як Меса, а як спів Te Deum з доданням особливих молитов після Меси дня: більше про це можна дізнатися тут. На честь річниці гляньмо на тексти цієї Меси у домініканців.

Спершу, правда, треба глянути на інший формуляр. В кінці Месалу є тексти, умовно, на всяку потребу, і одна з них – “на складання подяки”. Вона передбачає, що пропрій буде взято з Меси на честь Пресвятої Трійці (зі свята), чи Діви Марії, чи святого – в залежності від того, кому завдячують успіхом. Тоді до молитов цієї Меси (колекти, секрети та запричасної) додаються подячні молитви.

Меса подяки за перемогу під Хотином частково слідує цій структурі. За основу тут взято Месу на свято Пресвятої Трійці, з якої запозичено всі співи. При цьому, попри їх “стандартність”, вони гарно підходять не лише через те, що в них рефреном проходить “подячний” заклик благословити Бога. Ці тринітарні тексти неабияк доречно виглядають у контексті перемоги над мусульманами з їх унітарно-спрощеним поглядом на Божество.
Стандартні подячні молитви тут теж присутні. При цьому, основну колекту тут взято не з Меси Трійці, а складено під конкретний випадок, і під нього ж підібрано читання. А секрету й оферторій і не склали, і не позичили, тож вони тут лише з Меси подяки (і я їх пропускаю в цьому пості). Іншим власним елементом є читання, і важко не відмітити їх цікавих вибір.

Далі подано самі тексти.

Інтроїт (Товит 13, Пс. 8).

Benedicta sit sancta Trinitas atque indivisa Unitas: confitebimur ei quia fecit nobiscum misericordiam suam.	Благословенною нехай буде Пресвята Трійця та нероздільна Єдність: прославляйте Її, бо Вона вчинила з нами за милістю Своєю.
Domine Dominus noster, quam admirabile est nomen tuum in universa terra.	Господи, Боже наш, яке предивне Твоє Ім’я по всій землі!
Gloria. Benedicta	Слава… Благословеною…

Колекта свята з доданою звичайною подячною колектою

Deus, qui in summis Regni nostri periculis, antiqua brachii tui miracula renovasti: suscipe gratiarum actiones exultantium populorum, et quibus tanti gaudii causam praestitisti, perpetuae fructum concede laetitiae.	Боже, в час найстрашнішої загрози нашому царству Ти відновив древні чудеса десниці Твоєї; прийми подяку святкуючого народу, і тим, кому Ти дарував причину для таких веселощів, вділи й плід вічної радості.
Deus, cuius misericordiae non est numerus, et bonitatis infinitus est thesaurus; piissinae Majestati tuae pro collatis donis gratiis agimus, tuam semper clementiam exorantes: ut, qui petentibus postulata concedis, eosdem non deserens, ad praemia futura disponas. Per Dominum.	Боже, милості Твоїй немає числа, і скарб доброти Твоєї невичерпний; дякуємо Твоїй наймилосерднішій Величності за всі Твої дари водночас, постійно благаючи Твою Милість, щоб Ти, Котрий вділяєш бажане тим, хто просить, не полишаючи їх, привів їх до небесної нагороди. Через Господа…

Читання (2 Кор. 13): брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами. Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають. Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами!

Градуал (Дан. 3, 55-56), алілуя (Дан. 3, 52).

Benedictus es, Domine, qui intueris abyssos, et sedes super Cherubim. V. Benedictus es Domine, in firmamento caeli, et laudabilis in saecula.	Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах. V. Благословіте Бога небес, бо Він вчинив з нами за милістю Своєю.
Alleluia, alleluia. Benedictus es, Domine, Deus Patrum nostrorum, et laudabilis et gloriosus in saecula, alleluia.	Aлілуя, aлілуя. Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки. Алілуя.

Євангеліє (Лк. 21): Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз.” Тоді сказав їм: “Повстане народ на народ і царство на царство. Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. І це дасть вам нагоду свідчити. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити. Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. Але волосина з голови у вас не пропаде! Вашим стражданням ви спасете душі свої.

Оферторій та Антифон на Причастя, натхненні Тов. 12, 6 та Дан. 3, 52:

Benedictus sit Deus Pater, unigenitusque Dei Filius, Sanctus quoque Spiritus: quia fecit nobiscum misericordiam suam.	Благословен хай буде Бог Отець та єдинородний Син і Святий Дух, бо вчинив з нами за милістю Своєю.
Benedicimus Deum caeli, et coram omnibus viventibus confitebimur ei : quia fecit nobiscum misericordiam suam.	Ми благословляємо Бога небес і прославляємо Його перед усіма живими, бо Він вчинив з нами за милістю Своєю.

Апостол Яков долучається до боротьби з турками, Бургос, Іспанія

Покровитель крутих хлопців

Традиційний Римський чин багато уваги приділяє святим міста Риму. Так, святий Лаврентій, один з основних покровителів Міста, має не лише вігілію та октаву [1], але й багато різних дотичних святкувань.

Святий Лаврентій та святий Стефан, Альфонсо Санчез Коелло, 1580 (джерело).
Лаврентій праворуч.

Вони починаються 3 серпня, святом знайдення мощей святого апостола Стефана. До чого тут він? Бо обидва святі були архідияконами та мучениками (що пережили досить важкі тортури: Стефана каменували, а Лаврентія засмажили живцем). Вони настільки пов’язані між собою в римській свідомості, що їх богослужбові тексти мають взаємні відсилки: наприклад, на лаудах в антифоні до 62 псалма на свято апостола ми співаємо Adhaesit anima mea post te, quia caro mea lapidata est pro te, Deus meus (приліпилась душа моя до Тебе, бо плоть моя побивається камінням заради Тебе, Боже мій), а на честь римського мученика: Adhaesit anima mea post te, quia caro mea igne cremata est pro te, Deus meus (приліпилась душа моя до Тебе, бо плоть моя спалюється вогнем заради Тебе, Боже мій).

6 серпня ми згадуємо Сикста 2, Папу й мученика, який постраждав з шістьма дияконами Римської Церкви в цей день. Сьомим дияконом (їх тоді було всього сім, як в Діяннях) був святий Лаврентій, і діалог між ними (як його викладає святий Амвросій у “De Officiis”) переповідається у антифонах та респонсоріях ноктюрнів [2] 10 серпня:

Quo progréderis sine fílio, pater? quo, sacérdos sancte, sine minístro próperas?	Л: Отче, куди йдеш без сина? Куди, святий священнику, йдеш без служителя?
Noli me derelínquere, pater sancte, quia thesáuros tuos jam expéndi, quos tradidísti mihi.	Л: Не полиши мене, святий отче, бо скарби, що ти лишив мені, я вже витратив.
Non ego te désero, fili, neque derelínquo; sed majóra tibi debéntur pro Christi fide certámina.	С: Не покидаю тебе, сину, й не полишаю: більша бо битва тобі належить за віру Христову.
Nos quasi senes levióris pugnæ cursum recípimus, te autem quasi júvenem manet gloriósior de tyránno triúmphus: post tríduum me sequéris sacerdótem levíta.	С: Ми, старці, беремо участь у легшому змаганні, тобі ж, молодому, належить славніша перемога над тираном: через три дні послідуєш за мною – левит за священиком.

Сиксту та шістьом дияконам відрубали голови. Його ім’я звучить щодня в каноні Меси, а через два імені згадується святий Лаврентій.

9 серпня відзначається вігілія святого Лаврентія та спомин [3] святого Романа. Роман був солдатом, якого Лаврентій навернув та охрестив, а імператор стратив 9 серпня. В антифонах 10 серпня Роман просить ув’язненого диякона охрестити його, тож і тут богослужіння на честь Лаврентія ніби збирає разом всіх святих учасників цього процесу.

10 серпня ми відзначаємо, власне, мучеництво святого Лаврентія. На цей пост мене надихнув антифон Пісні Богородиці другої вечірні [4]:

Beátus Lauréntius, dum in cratícula superpósitus urerétur, ad impiíssimum tyránnum dixit: Assátum est jam, versa et mandúca; nam facultátes Ecclésiæ, quas requíris, in cæléstes thesáuros manus páuperum deportavérunt.

Блаженний Лаврентій, коли він лежав на решітці, казав до вельми нечестивого тирана: “Я вже просмажений, переверни й їж; а майно Церкви, що ти шукаєш, вже перенесли на небеса руки бідних.”

Точніше, мені стало цікаво, чи такий колоритний текст пройшов цензуру літургійної реформи. Виявилося, що ні: в Літургії Годин [5] за антифон 2 вечірні взяли один з антифонів ноктюрнів (і комісію можна зрозуміти, всі люблять такі тексти):

Beátus Lauréntius dixit: Mea nox obscúrum non habet, sed ómnia in luce claréscunt.

Святий Лаврентій взивав: Моя ніч не знає темряви, в ній все бачиться в світлі. (Джерело: CREDO)

Цю фразу Лаврентій сказав своєму кату, відповідаючи на погрозу продовжувати тортури впродовж усієї ночі.

Тож про неконвенційні деталі життя святих нам лишається дізнаватися з масової культури. Назву цього поста я взяв з серіалу “Фарго”, от відповідний фрагмент (англійською):

(з 1:26 до 1:47. чомусь вордпрес не хоче вставляти відео на тій секунді, яку я вказую)

Власне, в мистецтві я бачив лише два сюжети на тему святого Лаврентія, обидва підняті в оригінальному антифоні вечірні. Перший: це його мучеництво, що типово для святих, які померли не своєю смертю. Другий: це тема про те, що скарбом Церкви є бідні. В цитованих вище антифонах ви могли помітити, що мова йде про якісь церковні скарби. Справа в тому, що не лише держави модерного періоду люблять зазіхати на церковне майно: римським гонителям теж хотілося чужого багатства. Лаврентій як архідиякон (тобто чиновник, відповідальний втч за різні матеріальні аспекти церковного життя) за час між арештом Папи Сикста та власним ув’язненням мав сховати церковне майно, і як християнин скористався порадою Євангелія й розмістив його на небесному депозиті, повністю роздавши бідним.

Святий Лаврентій показує римлянам справжні скарби Церкви (з Вікімедіа)

Взагалі, щодо богослужіння 10 серпня й життя святого Лаврентія я пройшовся лише по верхам, там багато різних сильних надихаючих моментів. Богослужіння є тут, з різними перекладами (за посиланням відкриються ноктюрни; інші богослужбові години та переклади можна обрати там внизу).

Повертаючись до циклу, наступним святом ми відзначаємо мучеництво св. Іполіта, 13 серпня. Він був римським офіцером, що відповідав за утримання св. Лаврентія в тюрмі, і він же роздобув для християн його мощі. Як і давньогрецього героя Іполіта, його розірвали конями.

І нарешті, день октави святого Лаврентія має власну Месу, що трапляється нечасто (зазвичай повторюється Меса свята).

І, хоча загалом я радий скасуванню октав та зміщенню фокусу з римських та італійських святих на більш глобальний, мені подобається цей цикл, та й Лаврентій це явно універсальний приклад, а не “свій хлопець” для самих лише римлян. Старі тексти багатогранні: в них згадуються інші святі, тож Лаврентій тут не один-на-один з Богом та мучителями, він прийняв віру від Сикста, пережив його смерть, та передав Христове вчення римським солдатам та римським бідним, а відтак – і нам, а через нас іншим. Лаврентій тут – не статуя в церкві, а людина: він недипломатично жартує з катом, палко молиться, говорить з іншими людьми, знаходить нестандартні рішення нестандартних проблем та то потребує моральної підтримки, то сам надає її іншим. Щоправда, опис його мук це читання не для слабких духом (і шлунком), але на то вони й муки.

Кілька технічних роздумів

Звичайно, в нинішніх чинах, навіть “традиційному”, це все вже не зовсім так. Реформи 20 століття в літургії мали на меті, в тому числі, зробити Римський обряд універсальнішим, прибравши з першого плану аж такий фокус на святих Риму й Італії. Мені здається, це гарна мета, але в ній немає аж такого сенсу, бо локальні календарі цілком можуть перекривати цю римоцентричність. Так, в моєму греноблянському бревіарії, 9 серпня свято відомого французького святого, а вігілія св. Лаврентія лишається лише як спомин. На октаву святого Лаврентія теж випадають інші святі, тож (хоч я й загалом радію відміні октав) великого сенсу відміняти саме її не було.

З іншого боку, якщо подивитися на старі та нові богослужбові тексти, стає помітною різниця менталітетів.
Новий чин бере тексти зі старого, але так, що весь фокус тепер на Лаврентію, ба навіть більше, лише на всьому світлому й радісному, наскільки це можливо на свято мученика. Це, звичайно, милий підхід, і проповідь святого Августина в Годині Читань (коли ж вона вже вийде українською?) набагато приємніше, ніж опис мук Лаврентія святим Львом. І, якщо дивитися з точки зору порівняння двох чинів, то тут Літургія Годин дає якийсь плаский образ. Але це поганий кут для погляду.

Мені часто здається, що у традиційного римського бревіарію досить високий поріг входу: псалми це важкі тексти, які часто годі зрозуміти без коментарів, й не завжди ясно, як ними ще й молитися; читання часом теж важкі без коментарів; надані в ноктюрнах в якості читань коментарі на євангелія чи життя святих бувають надто в розрізі з цінностями сучасного світу; всюди постійно відсилки на щось, без яких сенс текстів може втрачатися; а тут ще й латина, яку спробуй переклади, не втрачаючи й тої нікчемної кількості відсилок, які перекладач побачив. І мені стає сумно, що мені ні з ким молитися традиційною молитвою Церкви через те, що багато хто покидає її з першої спроби через її початкову складність. І я радий, що є Літургія Годин, яка достатньо спрощена, інтелектуально та емоційно, щоб використовувати її і як вхід до скарбниці традиційної молитви, і як цінну саму по собі практику. Але й вона потребує додаткової роботи: читання коментарів на псалми, життів святих, пояснень свят.

Коротше, якщо вже ви дочитали до цього місця, то вам може бути цікаво внести в свій розклад молитву Церкви хоча б у формі Літургії Годин (вона є на тому ж Кредо, хоча й в неповному вигляді).

Дисклеймер

А “спонсором” цього посту були літургійні реформи та Братство св. Петра і, в якійсь мірі, дієцезія Гренобля та В’єна. Справа в тому, що оскільки в 20 ст. бревіарій реформували часто й сильно, багато де лишилося купа видань, якими ніхто не користується, бо вони застаріли ще за життя моєї прапрабабці. Й якщо часом питати священиків “о, а у вас часом не завалялося старого Breviarium Romanum?”, хтось та й скаже “о, почекайте”, й вийде з сакристії, тримаючи книжечку з засмальцованими сторінками. Оскільки Бенедикт 16 дозволив використання лише бревіарію зразку 1961 року (і нової Літургії Годин), купа попередніх видань стали невалідними для священиків. А для нас, мирян, в самий раз. Так, мені дісталися видання 50х років з додатком місцевих святих для дієцезії Гренобля (що мене дуже тішить): в обох ще розширені читання утрені, але в одному вже-ще використовується переклад псалмів кардинала Беа (так, літургійні експерименти доходили до того, що на десяток років латинський текст псалмів замінили на незрозумілий латинський текст псалмів).

Примітки

1. Вігілія це день підготовки до свята, як правило покаянного характеру та інколи з обов’язком посту. Октава це тиждень після свята, впродовж якого продовжується його святкування. День октави (восьмий день) інколи відзначається якимось особливим чином.

2. Тут мова йде про богослужіння, яке називається Matutinum. Його ватро б перекладати як “утреню”, але українські католики словом “утреня” називають богослужіння Laudes (що нормально, бо воно історично мало різні назви, в тому числі й таку). Воно складається з трьох частин, які називаються “ноктюрн”, і тому його також називають ноктюрнами. Це нічне богослужіння, яке як правило читають ввечері або перед світанком, і на свята воно включає три ноктюрни, кожен з яких має по три псалми з антифонами та по три читання з респонсорієм (фактично це часто одне читання, розбите на три частини).

3. Спомин це така притаманна для традиційного чину особливість, коли в день якогось свята припадає інше свято, і це інше свято теж згадується в богослужінні. На Месі це проявляється в тому, що читається два набори молитов (колекта, молитва над дарами, молитва по Причасті), а в богослужіннях деяких годин до звичайних текстів додається ще антифон та колекта цього менш важливого свята.

4. Тут варто зазаначити, що донедавна другу вечірню молилися публічно в багатьох храмах, і це було дуже відвідуване богослужіння. Антифон Пісні Богородиці на урочистій вечірні співають багато разів, щоб розтягнути час, поки священик кадить бічні вівтарі, розташовані по всій церкві. Тож так співпало, що це текст, який часто визначає сприйняття свята чи святого.

5. Літургія Годин – це реформований Бревіарій в тому вигляді, в якому його використовує більшість католицьких священиків сьогодні. Тому словом Бревіарій називають і Літургію Годин, і дореформенні видання. Утреня, Вечірня, Хвали та інші години є частинами Бревіарію.

Вігілія П’ятдесятниці

Святкування П’ятдесятниці в традиційній західній літургії займає настільки особливе місце, що відзначається навіть більшим масштабом, ніж у візантійській. Це свято несе стільки сенсів, що їх неможливо вмістити в один день, тож Церква готується до нього днем вігілії, й продовжує святкування впродовж восьми днів, навіть більш насичених, ніж октава Пасхи.

Оскільки цього року у Львові, Deo volente, збираються відслужити не лише саме свято, але й вігілію, гляньмо її тексти та церемонії. Супроводжувати нас в цьому буде Гійом Дюран та його Rationale, ще відомий як “сумма літургії”.

Текст домініканської версії з перекладом можна знайти тут:

pentecost_vigilia_cDownload

Спершу погляньмо на загальний контекст. Вігілія загалом в традиційному західному чині це день перед самим святом, під час якого ми готуємося до нього через покаяння та інколи піст (на відміну від візантійсього та натхненного ним нового, де день перед святом вже сприймається як його частина). При цьому богослужіння, яке називають теж вігілією, є Месою цього дня, інколи з додатковими елементами.

Вігілія П’ятдесятниці структурно схожа на богослужіння Великої Суботи, бо на обох колись урочисто хрестили катехуменів. І дійсно, хрещення в день перед П’ятдесятницею відкриває ширший погляд на це Таїнство, більш очевидно пов’язуючи його зі Святим Духом та з першими масовими хрещеннями книги Діянь під Його впливом. Дюран на обґрунтування цього міркування цитує першу главу Діянь: “Йоан хрестив водою, а ви хреститимете Духом Святим”. Крім того, це нагадує про старозавітні пророцтва, в яких до сходження Утішителя застосовуються водні метафори на кшталт “проллю на вас Духа”.

Отож, домініканська вігілія П’ятдесятниці (яка має кілька відмінностей від римської) починається з того, що священик у червоних ризах підіймається до вівтаря, поки лектор читає про сходження Авраама на гору Моріа, щоб принести в жертву сина. Ця паремія не лише підкреслює зв’язок зі Страстю Христа, бо Ісаак, живий після жертвоприношення, слугує Його образом: сьогодні ми читаємо її, бо стаємо свідками сповнення обітниці: “я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі”. І ми, за апостолом, і є дітьми цієї обітниці.

Всього домініканський чин містить тут чотири пророцтва, з тих же причин, що й у Велику Суботу.

В другому читанні Мойсей, що готується до смерті, дає обраному народові нового керманича Ісуса Навина, книги закону та нову пісню. Важко пропустити тут натяк на Вознесіння, зіслання Святого Духа та заснування Церкви.

Третє читання в домініканському чині повторюється з Пасхи в дещо розширеній версії: на відміну від Великої Суботи тут додається пасаж про сім жінок, яких Дюран асоціює з сімома дарами Святого Духа та Хрещенням, яке вводить нас в описаний там Єрусалим.

Четверте читання підіймає тему Премудрості Божої. Ми звикли, що іпостасною Мудрістю називають Сина, але для деяких ранніх авторів було нормально деякі пасажі про Премудрість асоціювати зі Святим Духом, як і тут. Це читання супроводжується колектою, в якій ми просимо зглянутися на “Таїнство всієї Церкви”. Цю фразу багато цитують в різних інтерпретаціях, і цим Таїнством називають як наше відкуплення через Страсть Христову, так і саму Церкву. Мені здалося доречним в цьому контексті загострити увагу на Хрещенні, яке водночас випливає з пробитого боку Хреста, і формує Церкву, таким чином поєднуючи інші інтерпретації та одну з тем дня.

Тракт в обробці Палестріни. Так само, як прагне лань на джерела вод, так прагне душа моя до Тебе, Боже. Запрагнула душа моя до Бога живого: коли прийду і явлюся лицю Бога мого? Стали сльози мої мені хлібом удень і вночі, коли говорять мені повсякдень: «Де Бог твій?»

Наступна ж колекта співається після тракту “як лань прагне на джерела вод”, який в римському обряді звучить дорогою до баптистерію. Молитва говорить про Христа як Джерело життя, натякаючи і на Хрещення, і на “водну” метафору Духа з Йн. 7 та співу на Причастя: “Хто вірує в мене, то ріки води живої з нутра його потечуть! — Так він про Духа казав”.

При цьому, домініканський чин має всі ці молитви за охрещених, хоча власне Хрещення в богослужінні проповідників у цей день не передбачено. Тож, ми молимося не лише за тих, кого хрестять тут і зараз, але за неофітів усієї Церкви, та й за нас самих, охрещених раніше.

Далі співається літанія. Це теж елемент хрестильної літургії, який значно розширив сенс: літанія починає пасхальний період в Велику Суботу, її співають в дні перед Вознесінням як покаянну молитву й водночас прохання про добрі врожаї та визволення від епідемій, і ось тепер ми завершуємо пасхальний час, знову прохаючи святих долучитися до наших благань та вже разом з ними просячи Бога про різні блага.

І після цього Меса служиться майже звичним чином. Лише незвична послідовність “алілуя-тракт” та їх тексти, що беруться з Великої Суботи, є винятком, а канон, центральна молитва Меси, вже включає спомин про зішестя Святого Духа та молитву за охрещених, яка читатиметься до наступної суботи.

І це все – лише підготовка до свята!

Титульне зображення: фрагмент ілюмінації францисканського бревіарію (джерело)